Коучинг и нейрокоучинг. В чем разница?

Різниця між коучингом та нейрокоучингом.

Ми – прагматики і як прагматики сфокусовані на тому, щоб наші дії відповідали критеріям практичності, доцільності та легкості.

Ця стаття – спроба порівняння двох методів роботи з клієнтом: коучингу та нейрокоучингу саме в прагматичній площині за визначеними критеріями. Почнемо!

Для початку узгодимо понятійний апарат. Під коучингом у цій статті ми розуміємо будь-який вид та напрямок коучингу: life-коучинг, організаційний коучинг, коучинг команд, коучинг кар’єри, коучинг здоров’я тощо.

Основне завдання будь-якого виду коучингу – допомагати клієнту у досягненні бажаних цілей та супроводжувати його на шляху до мети.

Нейрокоучінг при цьому навчає мозок клієнта мислити та діяти у максимально ефективному форматі, створюючи умови для розбудови нових нейронних мереж.

Насправді, будь-який формат роботи з клієнтом сприятиме впровадженню таких змін. Але справа не стільки в самих змінах, скільки в їхній керованості та стійкості!

Точки застосування коучингу та нейрокоучингу

Коучинг та нейрокоучинг працюють зі сьогоденням та майбутнім клієнта.

Коучинг вирішує завдання у сфері постановки цілей, планування, обмежуючих переконань та мотивації.

Нейрокоучинг вирішує завдання в областях моделювання результату та постановки цілей, планування, попереднього досвіду та переконаннь, мотивації, умов середовища, тригерів, прийняття рішень, проміжних результатів та критеріїв проміжних результатів.

Практикуючі коучі скажуть, що постановка цілей, планування, переконання та мотивація – це необхідний мінімум. Так, згодні. Цього базового набору цілком достатньо для супроводу простих запитів у форматі “free style”. Але робота із системними складними завданнями часто вимагає не окремих сесій, а послідовної, логічної та структурованої програми дій, що складається з 3-10 сесій. У цьому випадку використання традиційного GROW або “Стріли” не тільки буде складним, але ще й недоцільним.

Невеликий приклад: одна з клієнток зазнавала серйозних труднощів з приводу написання докторської дисертації. Вона раніше працювала з коучем, тому «базовий набір» у неї був прокачаний: ціль, план, мотивація та набір підтримуючих переконань. І вона однаково ніяк не могла приступити до справи! Коли ми зустрілися, вона сказала, що наша зустріч – її остання спроба почати писати «дисер». Якщо й цього разу не «злетить» – вона відмовиться від цієї мети, бо жодна дисертація не вартує такого насильства над собою.
У ході спеціальної діагностики з’ясувалося, що складність криється в точці “умови середовища”. Лише після опрацювання цієї точки, клієнтка змогла сформувати для себе такі умови, в яких написання дисертації стало легким та захоплюючим процесом, що несе радість та задоволення замість надмірної напруги та стресу. Крім того, в ході опрацювання клієнтка несвідомо засвоїла навичку самостійного визначення умов середовища для виконання різних завдань, по суті, вибудувала нейромережу, що містить успішну стратегію.

Інструментарій коучингу та нейрокоучинга

Коучинг та нейрокоучинг в основі мають одні й ті самі принципи: встановлення довірчих відносин, створення середовища для максимального розкриття потенціалу клієнта, безоцінність та коуч-позицію. І там, і там основний інструмент роботи – запитання та чистий аркуш паперу. І коучинг, і нейрокоучинг використовують спеціальні інструменти та технології для опрацювання «проблемних місць». При цьому в коучингу ми іноді можемо стикатися з клієнтським опором на різних етапах роботи.

У нейрокоучингу інструменти та технології розроблені таким чином, щоб допомагати клієнту відтворювати природний механізм роботи мозку, враховуючи особливості та можливості нашої фізіології. Уважний читач зараз може заперечити: «Можна подумати, що коучинг такий “поганий”, а нейрокоучинг з усіх боків такий “хороший!” Залишимо оціночні судження та звернемося до фактів:

Коучинг виник у 70-х роках минулого століття і був заснований на емпіричному досвіді Тімоті Голві. Тімоті вибудовував свій метод на спостереженнях за спортсменами під час тренувань і зауважив, що запитання та самоусвідомлення в момент навчання спортсмена працюють краще, ніж настанови та вимоги. Свої спостереження Тімоті «запакував» у геніальний метод досягнення цілей, який, як виявилося згодом, підходить і для бізнесу, і для повсякденного життя.
Розвиваючись протягом десятиліть, коучинг накопичував емпіричний досвід величезної кількості фахівців, які використовували його. Свій внесок у розробку інструментів та технологій вносили психологи, психотерапевти, спортивні та бізнес-тренери. Основою для безлічі технік планування та постановки цілей стали розробки шанованих бізнес-шкіл, іноді як фундамент використовувалися маркетингові та фінансові інструменти. І всі ці технології та інструменти здавалися їх розробникам най-най, хоча й працювали з різним ступенем ефективності.
Як приклад, можемо розглянути популярне «Колесо балансу». Вважається, що інструмент винайшов американський бізнесмен Пол Дж. Майєр, але до нього цей підхід був описаний у книзі Чака Норріса (так, того самого!) «Таємна сила всередині нас. Дзен-вирішення реальних проблем». В оригіналі Чак використав такий підхід для відпрацювання навичок бою. Сам Ч. Норріс «підглянув» цей інструмент у Дзен-буддизмі. Зараз інтерпретацій «Колеса балансу» можна зустріти безліч! І який би варіант ви не використовували, всі вони будуть працювати з різним ступенем ефективності не тільки від клієнта до клієнта, а й з різними коуч-запитами однієї людини.
Оскільки коучинг вибудуваний на емпіричному досвіді безлічі різних людей, які користувалися безліччю різних «карт реальності», неможливо пояснити ні собі, ні клієнту, за рахунок чого спрацьовує чи не спрацьовує кожен конкретний інструмент, чому одного разу ми застосовуємо «Колесо», другого «Фундамент успіху», а третього – питання GROW. Найчастіше вибір інструментарію відбувається інтуїтивно.
В останнє десятиліття, завдяки стрімкому розвитку нейронаук, ми вже багато знаємо про мозок і маємо наукове уявлення про алгоритми його роботи на шляху до мети. Основна модель системної психофізіології, Теорія функціональних систем, описує весь звивистий шлях руху думки від моменту виникнення розмитого бачення майбутнього результату до моменту, коли намріяне втілюється в реальність.

З усього описаного можемо зробити очевидний висновок: нейрокоучинг – не “відгалуження” чи окремий метод, а наступний щабель природної еволюції коучингу, що базується на науково обґрунтованих знаннях та фактах нейрофізіології.

Практичність методу обумовлена адаптацією до природних процесів, що протікають у мозку клієнта, а зміни, що впроваджуються, стають стійкими, оскільки закріплюються природним шляхом у нейронних мережах як будь-яка успішна життєва стратегія. Технології та інструментарій побудовані таким чином, щоб повторювати природний алгоритм роботи і за рахунок цього клієнт отримує суб’єктивне відчуття легкості. Все відбувається ніби саме собою.